“Європейські стандарти – це угода про мінімальні вимоги до безпечності”

В українському уряді визнали сумну тенденцію – стрімкі темпи зростання українського експорту в ЄС почали гальмування. Це зростання було викликане відкриттям європейського ринку для українських товарів, але ефект від обнулення мит закінчується. Щоби не зупинятися на нинішніх обсягах та продовжити зростання, країні необхідно забезпечити адаптацію європейських технічних стандартів.

Як це зробити? Чи можливо у стислий термін провести цю реформу?

Про це в інтерв’ю “Європейській правді” та Бюлетеню представництва ЄС розповів  Йоахім Ламберт, експерт ЄС з питань технічного законодавства та стандартизації, який зараз працює у проекті Євросоюзу з усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та ЄС.

– Що це за технічні бар’єри, які й досі існують між ЄС та Україною?

– Найголовніший бар’єр, на мою думку – деякі українські виробники не знають про гармонізацію технічних норм у Європейському союзі, що була прийнята ще в середині 1980-х років. Завдяки цьому підходу регуляторна система ЄС стала більш гнучкою та сприятливою для інновацій.

Як наслідок, українські виробники очікують, що якийсь чиновник буде їх перевіряти та оцінювати їхню продукцію.

Однак європейська система покладає відповідальність за товар на самого виробника. Українські виробники часто не знають, як або навіщо готувати декларацію про відповідність, коли звертатись до уповноваженого органу ЄС або хто здійснює оцінку відповідності, тобто оцінку продукту на відповідність технічним регламентам ЄС.

– Що це за уповноважені органи?

– Ці органи призначаються країнами-членами ЄС, які повідомляють про це Єврокомісію. Кожен виробник сам вирішує, до якого уповноваженого органу звернутися за оцінкою відповідності тому чи іншому стандарту. Український виробник може обирати уповноважений орган у будь-якій країні ЄС – Польщі, Німеччині, Франції тощо. Єврокомісія має список уповноважених органів (база даних NANDO), до якого можуть звертатися виробники.

– Ви кажете, що українські виробники часто не знають про такі процедури. Яким чином вони можуть отримати цю інформацію?

– Ця інформація вже поширюється в Україні. У вас навіть вже є офіси європейських уповноважених органів, які на місці можуть надавати консультації українським виробникам.

Я вважаю, що така допомога є дуже важливою, особливо для малого та середнього бізнесу. Їм складно самостійно орієнтуватись у європейських нормах. Ці компанії часто не мають достатньо співробітників, які б заглибились у це питання, тому потрібен супровід.

– Ваш проект передбачає такий супровід?

– Так, ми публікуватимемо таку інформацію на нашому веб-сайті, а також випускатимемо брошури з порадами щодо експорту продукції машинобудування до ЄС та інші публікації.

– Якщо український виробник виготовляє товар відповідно до наявних національних стандартів, то чи обов’язково він має перейти на стандарти ЄС? Чи він зможе експортувати свої товари без переходу на європейські технічні стандарти?

– Це дуже цікаве питання. Виробники самі можуть обирати метод відповідності до вимог ЄС. Їхня продукція має відповідати вимогам певних технічних регламентів, але вони можуть самостійно обирати, як саме їм відповідати.

Це велика перевага європейської системи, оскільки вона сприяє інноваціям.

Якщо виробник хоче розробити кардинально нову продукцію, він може це зробити, і його не обмежуватимуть старі норми. Але тут є виклик, оскільки виробник має продемонструвати відповідність свого товару основним вимогам здоров’я та безпеки.

З іншого боку, якщо він приймає гармонізовані стандарти, які включають в себе всі відповідні основні вимоги, що пред’являються до товару, у нього стає менше клопоту. Бо дотримання стандарту передбачає “презумпцію відповідності” більш загальним нормам щодо безпечності продукції.

– Виробники можуть обирати один із двох варіантів: прийняти ці гармонізовані стандарти або довести відповідність до європейських технічних регламентів іншим способом. Який із цих двох варіантів ви рекомендуєте для українських виробників?

– Другий варіант складніший. Якщо виробник використовує стандарт, який відповідає вимогам безпечності, тоді для нього, вочевидь, буде дешевше продовжувати його використовувати. Однак він має підтвердити, що його стандарт узгоджується з відповідними вимогами директив ЄС, які застосовуються до цієї продукції.

– Як це можна підтвердити?

– Оцінкою безпечності продукції, яка приймається європейськими відомствами ринкового нагляду або іншими уповноваженими органами.

В Європейському союзі, якщо товар не відповідає вимогам безпечності, головна відповідальність за це лежить на виробнику, який приніс товар на ринок. Він має довести, що його товар відповідає вимогам певної директиви, і якщо товар сертифікований уповноваженим органом, цей факт, звісно, гратиме на його користь.

Гармонізовані європейські стандарти представляють спільну угоду про мінімальні вимоги до безпечності продукції.

Якщо виробник перевищує цей мінімум вимог, це добре. Якщо ж рівень продукції виробника є нижчим за ці вимоги, виникає проблема.

-На розгляд Верховної ради було подано законопроект про технічне регулювання та оцінку відповідності. Експерти ЄС брали участь у його написанні?

– Так, наш проект був залучений до цього. Наші експерти-правники активно допомагали українському Міністерству економічного розвитку і торгівлі, тому в законопроекті містяться всі актуальні регламенти ЄС включно з відповідним європейським законодавством, зокрема “новим пакетом”, прийнятим ЄС у 2008 році.

– Верховна рада зобов’язується прийняти цей закон, але на цьому справа не завершується. Які наступні кроки потрібно здійснити?

– Цей закон містить умову, згідно з якою Україна має прийняти галузеві технічні регламенти, які відповідатимуть директивам ЄС. Фактично закон надає орієнтир і встановлює інструкції для прийняття конкретних технічних регламентів. Тому наступним кроком має бути прийняття секторального законодавства та відповідних стандартів ЄС.

– Останнє питання стосується Росії. Дехто вважає, що якщо Україна впровадить стандарти ЄС, вона втратить доступ до російського ринку та ринків Митного союзу, адже вони функціонують за цілковито іншими стандартами. Інші стверджують, що технічні регламенти ЄС і МС зближуються. Яка ваша думка?

– Звісно, в країнах Митного союзу багато застарілих стандартів, яких мають дотримуватись виробники. В ЄС також досить поширено, що виробник, який виготовляє свою продукцію для різних ринків – ЄС та інших, наприклад, російського, повинен виготовляти свої товари за директивами і стандартами обох країн.

При цьому Росія також займається гармонізацією своїх стандартів, адже, будучи членом СОТ, вона зобов’язана відповідати міжнародним стандартам, більшість з яких збігаються з європейськими.

Джерело

Опубліковано у Новини. Додати до закладок постійне посилання.